Радуйся, отче Іоанникій
Упование мое — Отец, прибежище мое — Сын, покров мой — Дух Святый: Троице Святая, слава Тебе.
Молитва святого Іоанникія Великого
Напередодні 17 листопада 2018 року, дня пам’яті преподобного Іоанникія Великого, в Свято-Покровському храмі с.Плішивець архімандрит Венидикт(Малета) відслужив вечірнє богослужіння.
В суботу Божественну Літургію архімандрит Венидикт(Малета) звершив в співслужінні протоієрея Романа Височанського.
За Літургією було піднесена сугуба молитва за мир в Україні, а по завершенні Літургії відслужили панахиду. Пом’янули спочилих рідних і близьких та всіх одвіку спочилих православних християн.
Читали дв Євангелія:
25. І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайордання.
1. І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього.
2. І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:
3. Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.
4. Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.
5. Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.
6. Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.
7. Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.
8. Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.
9. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.
10. Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
11. Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.
12. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами. (Від Матвія ( 4:25:5:1-12)
1. І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги.
2. І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.
3. І промовив до них: Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ні хліба, ні срібла, ані майте по двоє убрань.
4. І в який дім увійдете, зоставайтеся там, і звідти відходьте.
5. А як хто вас не прийме, то, виходячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них.
6. І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи.
(Від Луки 9:1-6)
Святитель Феофан Затворник в своїй праці”Мысли на каждый день года.” Так тлумачить слова Євангелія від Луки (9:1-6): «И послал их (св. апостолов) проповедывать Царствие Божие» (Луки 9:2). В этот раз только по Палестине, а потом и по всей вселенной. Проповедь, начатая тогда, не прекращается до сих пор. Всякий день слышим мы преданное святыми апостолами от лица Господа во Святом Евангелии и посланиях апостольских. Время не делает разности: мы слышим святых апостолов и Самого Господа так, как бы они были пред нами, и сила, действовавшая в них, действует до сих пор в Церкви Божией. Ни в чем и никого из верующих не лишает Господь: что имели первые, то имеют и последние. Вера всегда так содержала это и содержит. Но пришло суемудрие и разделило между настоящим и первоначальным. Ему показалась тут пропасть великая, голова закружилась, глаза помутились, и Господь со святыми апостолами погрузились у него в мрак, который кажется ему непроницаемым. И поделом ему: пусть пожинает плоды своего сеяния; в нем одно только крушение духа. Что оно точно погрязает во мраке и не видит света, сознания в этом нельзя не признавать искренним – но кто виноват? Оно само себя отуманило и продолжает отуманивать. До сих пор ничего еще не сказало оно такого, почему можно было бы слова Писания новозаветнаго не считать истинным словом святых апостолов и Самого Господа. Только безустанно вопит: «я не вижу, я не вижу». – Верим, верим, что не видишь! Но перестань испускать из себя туман – атмосфера около тебя проветрится, свет Божий тогда может быть покажется и увидишь что-нибудь. – «Но ведь это то же, что перестать мне быть мною». – Экая беда! Ну, перестань; другим покойнее будет. – «Нет, нельзя. Мне определено быть до скончания века, «да искуснейшие явятся». Я началось в первом тварном уме, еще прежде этого видимаго мира, и буду, пока мир стоит, нестись подобно вихрю по путям истины и подымать против нее пыль столбом». – Но ведь ты себя только туманишь, а кругом светло. – «Нет, все кому-нибудь да запорошу глаза; а если и нет, так пусть знают меня, каков я. Молчать не буду и никогда вам со своею истиною не удастся заградить мне уста». – Кто же этого не знает? Все знают, что твое первое титло «тьма» – упорное стояние на своем, несмотря ни на какие очевидности, обличающие твою лживость. Ты – хула на Духа Святого; так и жди же себе исполнение приговора, уже определенного за это Господом.”
17 листопада 2018 року протоієрей Роман Височанський відслужив панахиду біля каплички Архістратига Божого Михаїла в с. Дучинці.
Святитель Димитрій Ростовський в Житії Святих пише про молитву Іоаникія Великого: «Воспевая псалмы Давидовы, он к каждому стиху присоединял такие слова:
– Упование мое – Отец, прибежище мое – Христос, покровитель мой – Дух Святой.
Так утешался святой, повторяя сии слова; по его примеру многие и теперь имеют обычай часто произносить их».
Читаючи кожного вечора його молитву, будемо згадувати цього дивного святильника Церкви Христової і наслідувати святе життя Великого угодника Божого.