Вікіпедія про Покровську церкву
Покровська церква — церква в селі Плішивець Гадяцького району Полтавської області. Єдиний в Україні мурований дев’ятибанний храм, що зберігся до нашого часу. Рішенням виконкому Полтавської обласної Ради народних депутатів № 250 від 27.05.1969 р. будівлю взято під охорону держави, як пам’ятку архітектури місцевого значення. Постановою Ради Міністрів УРСР № 442 від 16.09.1979 р. Покровську церкву взято під охорону держави як пам’ятку архітектури республіканського значення за № 1478.
Історичні відомості
Споруджувалася церква у 1902–1906 рр. Трудами архиєпископа Парфенія (Левицького) та сільською громадою було висловлене побажання архітектору-художнику І. С. Кузнецову — храм мав бути мурованим і схожим на відомий дерев’яний Троїцький собор у місті Новомосковську (тепер Дніпропетровської області). [1] Архітектор зміг не лише запроектувати в камені точну копію знаменитої козацької церкви, щоправда у зменшеному розмірі — 2/3 від об’єму оригіналу, але й удосконалив силует майбутнього храму. По завершенні будівництва перед громадою постала монументальна дев’ятибанна споруда, що підіймалася на горі над р. Псел і яку було видно за багато кілометрів.
На початку 1930-х рр. релігійну громаду зняли з реєстрації, а церкву закрили. Дзвіниця та огорожа були розібрані і цеглу використали як будівельний матеріал. Розібрали також ґанки та фонтан із басейном.
Релігійна громада відновила діяльність під час тимчасової німецької окупації села в 1942 р. Під час Великої Вітчизняної війни споруда постраждала від прямих попадань снарядів у південний бік будівлі, наслідком чого стали кілька наскрізних пробоїн у стінах. Була зареєстрована органами радянської влади 14.02.1948 р. за № 310. Для релігійних відправ використовувала приміщення колишньої церкви площею 150 кв. м. Громада була знята з державної реєстрації у 1960 р.
У 1990 р. церква була передана релігійній громаді села.
Опис
Покровська церква — мурована, хрещата в плані, чотиристовпна, дев’ятикамерна, дев’ятибанна споруда. Всередині храму в вівтарі знаходяться дві квадратні, а всередині — дві круглі колони. Пірамідальність композиції підкреслюється заломами тісно поставлених одна до одної рівновеликих бань. Стіни оброблені плоскими лопатками, що завершуються декоративними карнизами, а вікна з напівкруглим завершенням декоровані обрамленням із лекальної цегли, виконаним у формах українського бароко.
У 1911 р. з північної сторони храму, поряд із існуючою дерев’яною, яка була згодом розібрана, спорудили муровану триярусну дзвіницю, а трохи пізніше територію навколо обгородили мурованою огорожею.
Відомий дослідник українського мистецтва та архітектури В. Чепелик характеризував споруду як єдиний в Україні храм, що був зведений у стилі Українського модерну.
Джерела
- Звід пам’яток історії та культури України: Полтавська область. 3-43 Гадяцький район [Текст] = Register of Monuments of History and Culture of Ukraine: Poltava Region. Gadjach district / Полт. краєзн. муз.; B.A. Андрієць, С. І. Бочарова, О. О. Вільмовська та ін.; ред. кол.: Ю. В. Волошин, А. М. Киридон, В. В. Кривошея та ін.; [упорядн., наук. ред. В. О. Мокляк]. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2013. — 775 с.: іл. с.351-352 (ISBN 978-966-182-296-1)
- Вгору↑ Поява храму в «українському» стилі є наслідком того, що Парфеній, перебуваючи більшу частину свого архієрейського служіння на кафедрах в Росії (1899-1904 – єпископ Можайський, вікарій Московської єпархії, 1908-1917 – єпископ Тульський), намагався підтримувати контакти з земляками. Одним із них був історик Дмитро Яворницький, котрий на той час працював у Московському університеті. Саме у його колекції владика побачив фотографію церкви у Новомосковську, загорівшись ідеєю побудувати подібну у своєму селі.
