Богослужіння в 14 неділю по П’ятидесятниці
Пророка Твоего Самуила память, Господи, празднующе,/ тем Тя молим:/ спаси души наша.
01 вересня 2018 року настоятель протоієрей Роман Височанський звершив Всенічне бдіння, а 2 вересня 2018 року Божественну літургію в Свято-Покровському храмі с. Плішивець. Після читання Євангелія виголосив проповідь, про житіє пророка Самуіла, пам’ять якого сьогодні святкується.
Пророк Самуіл був останнім п’ятнадцятим суддею Ізраїля. При ньому Ковчег Божий був поверннений з полону самими филистимлянами, а після звернення ізраїльтян до Бога вони повернули собі і все міста, які взяли филистимляни. Постарівши, пророк Самуїл поставив своїх синів Йоіла і Авию суддями над Ізраїлем, але вони не успадковували чесності та правосуддя батька, так як були корисливі. А старші Ізраїлю зажадали у пророка Самуїла поставити їм царя аби народ Божий був «як усі люди,» (1Цар.8: 20). Пророк Самуїл побачив в цьому глибоке падіння народу, яким до того часу керував Сам Бог, звіщаючи волю через святих обранців.
Залишаючи посаду судді, пророк Самуїл запитував народ, чи не скривдив він кого в під час свого правління, але ніхто не знайшов за ним нічого. Пророк Самуїл викриває першого царя Саула в непослуху Богу і помазує на царство Давида, який рятуючись від переслідувань царя Саула знаходив у нього притулок.
Пророк Самуїл помер, досягнувши глибокої старості. У 406 році мощі пророка його були перенесені з Юдеї в Константинополь. Життя його описана в Біблії (1 Цар .; Сир. 46, 16-23)
Сьогодні читалося Євангеліє від Матвія:
1. А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:
2. Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.
3. І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.
4. Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!
5. Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.
6. А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.
7. І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
8. Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.
9. Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.
10. І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.
11. Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,
12. та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.
13. Тоді цар сказав своїм слугам: Зв’яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів…
14. Бо багато покликаних, та вибраних мало.
(Від Матвія 22:1-14)
Коли зрівняти притчу про весільний пир з Старим Заповітом можна зрозуміти наскільки Господь до нас милостивий і довготерпелиівий, та наскільки народ неуважний до слова Господнього.
Посилані раби, які повинні погукати вибраних на пир, є всі святі Старого Заповіту: патріархи, пророки, судді, царі, які виконуючи волю Господню намагалися привести людей до Бога. Народ же виганяючи зі своєї землі, як Авраама; зневажаючи, як Ноя, Моїсея,Самуїла; побиваючи камінням, насміхаючись, червертуючи посланців Господніх, зв’язуючи себе з іншими народами торгівлею, шлюбними, майновими узами та поселяючись між ними, творив противне волі Господній. Не врозумили людей ні війни, ні хвороби, які Господь попускав для вигублення грішників, ні спалення содомських міст. Тому милостивий Господь посилає нових рабів( тепер апостолів) погукати всіх язичників, тобто інші народи які і пам’ятали про істинного Бога і тих які вже відпали від Господа. А народ іти не хоче.
Але і до сьогодні серед тих хто бере участь у торжестві любові знаходяться і ті хто просто хоче насолодитися радістю життя в Бозі. При цьому не виконуючи ніяких заповідей, законів чи правил, тобто не вдягає на себе весільного одягу. Говорячи про себе:”Бог і так в мене в душі, для чого мені поститися, молитися, подавати милостиню, вінчатися, виховувати дітей, доглядати батьків, боронити свою державу і віру, відвідувати церковні служби та знаходитися в лоні істинної церкви, адже мені і так добре. Таких людей очікують грізні слова Царя царствуючих: “Зв’яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів… Бо багато покликаних, та вибраних мало”.
“Хто ж цей носить осквернений одяг? (в одежу весільну не вбраного(Від Матвія 22:11)) Це той, хто не одягнувся в одяг милосердя, доброти і братолюбства. Багато таких, які, зваблюючи себе марними надіями, думають отримати Царство Небесне і, високо думаючи про себе, зараховують себе до лику обраних.” так пише в тлумаченні Євангелія Блаженний Феофілакт, архієпископ Болгарський.
Отож позбавимо себе марних надій, бо каже Слово Боже: «Віра без діл – мертва», а зодягнемося в справи милосердя та любові.