Літургія  в  Свято-Покровському  храмі с.Плішивець

  Язык огнедохновен в силе Духа приемше, во плоти пришедшее Слово проповедаете всюду, Егоже ради ов во главу усечен, ов же камением побиен, и есте апостольскому лику украшение, Варфоломее и Варнаво, темже память вашу почитаем и просим: молите Христа Бога подати нам грехов оставление.
Тропар апостолів Варфоломія і Варнави

Апостол Варфоломій походив з Кани Галілейської. Після П’ятидесятниці, святому апостолу Варфоломію випав жереб проповідувати Євангеліє в Сирії і Малій Азії. Разом з апостолом Филипом благовістив Євангеліє. У Фрігії в м. Ієраполі по молитвою святих  до Господа  погубили язичницьке божество-величезну єхидну. Тут святі Варфоломій і Филип  були  засуджені на розп’яття. Як тільки святі були розп’яті, почався страшний землетрус, земля поглинула правителя міста і жреців з безліччю язичників. Інші злякані, стали знімати апостолів з хрестів. Апостола Варфоломія зняли живим, а апостол Филип вже помер, і його з честю поховали. Потім апостол Варфоломій відправився в Індію, де переклав з єврейської на місцеву мову Євангеліє від Матфея і навернув до Христа багатьох язичників. З євангельською вістю він відвідав Велику Вірменію (область між річкою Курою і верхів’ями річок Тигру і Євфрату), де жерці, бачачи що храми язичницьких богів порожніють, спонукали брата царя погубити проповідника. Апостол Христів був схоплений в місті Альбані (нині Баку) і знову розп’ятий вниз головою на хресті. Але й висячи, він не переставав проповідувати слово Боже, за що і був усічений мечем. Святий Апостол Варфоломій помер у 71 році. Віруючі поклали його останки в олов’яну раку і погребли.

Святий апостол Варнава належить до числа сімдесяти учнів Ісуса Христа. Він народився на Кіпрі в багатій єврейській родині з роду Левитів, здобув хорошу богословську освіту в Єрусалимі, познайомився там з Савлом, згодом став апостолом Павлом. Звали його Йосія, а прізвисько Варнава – “син утіхи” – він отримав за свою доброту. Після смерті Учителя він продав все, що мав, і цілком присвятив себе проповіді християнства. Довгий час він супроводжував апостола Павла в його місіонерських подорожах: разом вони побували на Кіпрі, в Пергії, проповідували в Антіохії. Останній раз на Кіпр Варнава зі своїм племінником Марком відправився вже без Павла. Там, на Кіпрі, в місті Саламіні він і зустрів свою смерть: іудеї вивели його за ворота, забили камінням, а потім кинули в багаття. Пізніше на місці його поховання хворі почали отримувати зцілення. Там же був зведений храм, мощі святого були перенесені в його вівтар. Апостола Варнаву вважають засновником Кіпріотської церкви.

Напередодні ввечері   всенічне бдіння звершив настоятель Свято-Покровського  скита Мгарського монастиря архімандрит Венидикт(Малета) у співслужінні настоятеля  Свято-Покровського храму с. Плішивець протоієрея Романа Височанського,  настоятеля Спасо-Преображенського храму с.Мартинівка протоієрея Володимира Костенко та диякона Віктора Жданова.

24 червня 2018 року  Божественну Літургію звершив настоятель Свято-Покровського  скита Мгарського монастиря архімандрит Венидикт(Малета) у співслужінні   протоієрея Романа Височанського та диякона Віктора Жданова.

Читалося Євангеліє  про зцілення слуги сотника.

5. А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його,
6. кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає.
7. Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його.
8. А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою… Та промов тільки слово, і видужає мій слуга!
9. Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить.
10. Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!
11. Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом.
12. Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!…
13. І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться! І тієї ж години одужав слуга його.
(Від Матвія 8:5-13)

Феофан Затворник в своїй книзі ” Думки на кожен день року по церковним читанням з Слова Божого” вигукує : “Яка віра сотника! Здивувала Самого Господа. Суть її в тому, що він сповідав Господа Богом усіляких, всемощним володарем і повелителем усього сущого; тому-то і просив: тільки скажи слово і зцілиться отрок мій. Вірую, що все Тобі підвладне і все слухається поруху Твого. Такої ж віри і від усіх вимагав Господь; така ж потребується і від нас. У кому є така віра, той ні в чому не має нестачі і що тільки попросить, все отримує. Так обітував Сам Господь. О, коли б і нам потрапити хоч на слід такої віри! Але і вона є дар, і дару цього теж треба просити і просити з вірою. Будемо ж просити її, принаймні з відчуттям потреби в ній, просити постійно, притрудно, допомагаючи в той же час розкриттю її в нас відповідними роздумами, а більш всього покірністю заповідям Божим.”

По закінченні Божественної Літургії архімандрит Венидикт сказав проповідь в якій наголосив:

“Наше серце має прагнути до Господа з вірою, як у сотника.  Від людини Господь очікує любляче серце, серце переповнене любов’ю до Бога, любов’ю до ближнього. Наше серце повинно все своє життя перебувати в покаянні, терпінні, смиренні і тільки тоді Господь дасть нам милість і благодать бути Синами Божими.”

Богослужіння завершили молебним співом  до шанованої нині  Ікони Божої матері “Достойно є”(Милуюча).

Фото дивіться ТУТ