Неділя про сліпого
Сперечається простота віри з лукавим невір’ям. Віра, прийшовши до прозрівшого сліпого, просвітила розумні очі його, і він ясно бачить істину. Дивіться, як у нього все логічно. Питають його: ти що про Нього, подарувавшого зір, скажеш? «Це пророк» (Іоанна 9:17), – відповів він, тобто посланник Божий, наділений силою чудодійною. Незаперечно правильний висновок! Але освіченість книжна не хоче бачити цієї правильності і шукає ухилитися від наслідків її. А так як це не вдавалося, то вона звертається до некнижної простоти зі своїм навіюванням: «Віддай хвалу Богові ми знаємо, що людина Та грішник» (Іоанна 9:24). Простота віри не вміє зв’язати цих понять – грішность і чудодійність, і висловлює це відкрито: «Чи Він грішний не знаю, одне знаю, що я був сліпим, а тепер бачу» (Іоанна 9:25). Що можна сказати проти такого невідання? Але логіка Невірів вперта, і при всій очевидності причини не соромиться стверджувати, що не знає, звідки Відкривший очі сліпому. «Це і дивно, – каже їм здорова логіка віри, – що ви не знаєте звідки Він, а Він мені очі від5крив. Але ми знаємо, що грішників Бог не послухає; але хто шанує Бога і виконує волю Його, того слухає. Відвіку не чувано, щоб хто відкрив очі сліпому. Якби Він не був від Бога, не міг би таке чинити »(Івана 9: 30-33). Здавалося б, після цього нічого не залишалося, як схилитися перед силою такого висновку. Але книжкова вченість терпіти не може здорової логіки віри і вигнала її геть … Тепер спробуй, доводь істину віри тим, у яких розум зіпсутий від наполегливості в невірі. Невіра всіх часів – люди одного покрою.
Думки на кожен день року. Святитель Феофан Затворник
13 травня 2018 року настоятель Свято-Покровського скита Мгарського монастиря архімандрит Венидикт(Малета) в співслужінні настоятеля Свято-Покровського храму с. Плішивець протоієрея Романа Височанського та диакона Виктора Жданова звершили Божественну літургію в Свято-Покровському храмі с. Плішивець.
Після читання Євангелія протоієрей Роман Височанський виголосив проповідь.
Треба наслідувати віру сліпого чоловіка, який прозрівши побачив те, що не бачили всі навкруги. Фарисеї назавають себе учнями Мойсея, але не є такими. Бо були б його учнями то робили б справи його: переживали б за свій народ, трудилися б усердно, заступали б та просили перед Богом непрестанно, ревнували б про цей істинний народ, а сліпий, який нічого з книжної мудрості не знав, не вмів ні читати ні писати побачив в Ісусі в дійсності Пророка. І не просто Пророка а Пророка від Бога бо не може грішта людина такі діла творити “ми знаємо, що грішників Бог не послухає; хто ж богобійний, і виконує волю Його, того слухає Він.” Його питають:”Що ти кажеш про Нього, коли очі відкрив Він тобі? А той відказав: Він Пророк!” Ще і ще перепитують а він каже:”Може й ви Його учнями хочете стати?”
Хіба ми хочемо бути учнями? Та не хочеми ми бути учнями. Навчимося від сліпого віри, терпіння, просьби. І просьби в Того хто може в дійсності подати. Бо в церкві постійно просимо “Подай Господи” . І що тільки не просимо: і милості Божої, і Царства небесного, і “оставление прегрешений”, і з’єднання Церков, і миру для всього світу. І все, що тільки не просимо-Господь подає. Та чи берем ми? Для того, щоб взяти треба потрудитися.
Ось каже цей сліпий: “Чоловік, що Його звуть Ісусом, грязиво зробив, і очі помазав мені, і до мене сказав: Піди в Сілоам та й умийся. Я ж пішов та й умився, і став бачити.” Каже:”я пішов” , не каже, що мене повели, не каже, що мене повів Сам, а каже”я пішов”, тобто виконав наказане.
От для того, щоб ми ввійшли в Царство Небесне, щоб ми могли повести всіх хто нас слухає, щоб ми були дійсно батьками, треба самим трохи потрудитися, вимитися від гріха, щоб опала облуда і ми побачили світло Євангелійське, вимитися фізично, щоб ніяка нечистота нас не торкалась, щоб ми не падали в ” поползновения и заблуждения” і відразу прийти до Того хто має владу зцілювати і попросити:”Подай Господи”. І Господь подає.
Я в сьогоднішній день вітаю зі святом всіх вас. Перше – мам, а потім батьків. Справжня мама це та жінка яка невідривно перебуває з дітьми,яка і молиться як і поститься яка і прибирає, яка безперестанно переживає не про себе, а про дітей.
Будьте такими мамами не будьте сліпцями чи глухими до чужих потреб, будьте тими хто просить не тільки для своїх дітей, але і для всіх дітей, щоб Господь подав і мир, і здоров’я і”долгоденствие и благополучие”, але в першу чергу – Віру, шоб подав свім нам”.
Цього дня Церква відзначає день пам’яті апостола Іакова, і на завершення настоятель Свято-Покровського скита Мгарського монастиря архімандрит Венидикт(Малета) сказав проповідь на Євангліє, що читалося:
1. І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського.
2. І Він побачив два човни, що стояли край озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода.
3. І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі. І Він сів, та й навчав народ із човна.
4. А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід.
5. А Симон сказав Йому в відповідь: Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода.
6. А зробивши оце, вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись…
7. І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й наповнили обидва човни, аж стали вони потопати.
8. А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди від мене, бо я грішна людина!
9. Бо від полову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був,
10. також Якова й Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей!
11. І вони повитягали на землю човни, покинули все, та й пішли вслід за Ним.
(Від Луки 5:1-11).
“Господь чудом призиває майбутніх Апостолів. Ніч працювали і нічого не вловили. І тільки слово та “послушание” без гордині і чудо “безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись”. Дійсно такими чудами апостоли укріплялися в вірі, та все залишивши сітки, рідних, батьків вони послідували за Христом.
Знаємо, що проповідь святого апостола Іакова була після зішестя Святого Духа, в Іспанії та інших країнах, а потім він повернувся в Єрусалим.
Віра в простоті, віра веде до вічності і дає нам спасіння, віра дає слили переживати незгоди життєві. нести свій земний хрест.
Маючи віру,яка є основою і укріплена надією та любов’ю, ми вже на землі обожествляэємось. Бо де є любов там є Бог. І якщо в нашому серці коли царить любов то це найвище почуття на землі.
Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх.
(Від Івана 15:13)
Любов мучеників преподобних надихала творити подвиги.І ми Будемо в простоті серця прославляти Господа і Його милість буде на всіх нас. Амінь.”