Неділя 37 після П’ятидесятниці
Преудобре́н во архиере́ех, святи́телю Феодо́сие,/ был еси́ свети́ло своему́ ста́ду,/ та́же преста́вился еси́ в ве́чныя оби́тели,/ умоли́ у Престо́ла Царя́ Сла́вы изба́витися нам от находя́щих на ны зол,// и спасти́ся душа́м на́шим, свя́те, моли́твами твои́ми.
Тропар
18 лютого 2024 року Свята Православна Церква вшановує святителя Феодосія, архієпископа Чернігівського.
Святитель Феодосій народився у 30-х роках XVII ст. на Поділлі в родині ієрея Микити Углицького та Марії. Є думка про належність роду Углицьких до українських православних шляхтичів Полоницьких-Углицьких. Один із Полоницьких, імовірно, брат святого Феодосія Євстафій (Остафій, Остап) Полоницький, служив у польському війську, згодом перейшов до лав українського війська гетьмана Богдана Хмельницького, потім – гетьмана Івана Виговського. Родичами святого Феодосія були Іоанн Углицький, київський протопоп, який підписався 25 липня 1687 року під актом обрання Івана Мазепи гетьманом на Коломацькій раді, та Іоаникій Углицький, ієромонах Видубицького монастиря у Києві, і його небіж Василь Полонецький. У Коломацькому акті є підпис і самого святого Феодосія, який був тоді ігуменом Єлецького Свято-Успенського монастиря в Чернігові та намісником преосвященного Лазаря (Барановича).
18 лютого 1696 року св. Феодосій (Углицький) упокоївся в Бозі. Його було поховано у Свято-Преображенському соборі міста Чернігова. Невдовзі післяя смерті святителя Феодосія його мощі стали творити чудеса. Його спадкоємець на кафедрі архієпископ св. Іоанн (Максимович) тяжко захворів, але чудесно одужав внаслідок дії святих мощей. Потім святий Феодосій являвся йому уві сні, закликаючи ревно молитися, сповідуватися, причащатися, виконувати устави Святої Церкви тощо. На знак подяки св. Іоанн склав похвалу св. Феодосію, тропар та кондак.
Святі мощі у XVIII-XIX ст. у різний час двічі перекладалися в новий гроб, причому рештки старого гробу розбиралися по шматочку віруючими. Після того як у 1824 році чернігівський купець Горбунов (колишній старообрядець) чудесно зцілився після молитви до св. Феодосія (Углицького), він замовив новий гроб для мощей (цього разу дубовий, але обкладений мідними посрібленими дошками, а зверху — позолочений), і мощі були перекладені до нього. Коли мощі виявилися нетлінними, то присутні при цьому представники старообрядців з Дону та Кубані, які відмовлялися визнати благодатність Православної Церкви після реформ Патріарха Никона, визнали свою помилку і повернулися в лоно православ’я.
Біля цього гробу вже не припинялися чудесні зцілення, і зрештою Синод вжив заходів щодо офіційної канонізації святителя. Було під присягою засвідчено 49 чудесних зцілень останніх років. 9 вересня 1896 pоку, за 200 років після смерті св. Феодосія, було відкрито його гроб, і мощі знову були знайдені нетлінними. Ця подія завершила процес канонізації св. Феодосія (Углицького). Мощі були перекладені у новий кипарисовий гроб і срібну раку, яку урочисто поставили в Спасо-Преображенському соборі в Чернігові. На певний час мощі тоді були відкриті, і свідками їхньої нетлінності стали понад 150 тисяч вірних православних, відбулися чудесні зцілення.
Божественну Літургію у Свято-Покровському храмі с. Плішивець, а напередодні вечірнє богослужіння звершив протоієрей Роман Височанський.
Після читання Євангелія. Лк. 19:1-10 (зач. 94) – про Закхея. Свт.: Лк. 6:17-23 (зач. 24).настоятель виголосив проповідь.
- 📖Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
- (Лк. 19:1-10)
- “Хто вухо своє затикає від зойку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді” (Прит. 21:13). А ми часто дивуємося, чому Бог не слухає молитов наших? Ось і причина! Через те, що бували, мабуть, випадки, коли ми затикали вуха свої від слів, якими вмовляв нас нужденний; ось і нас не чує Господь. Але це ще не велике горе, якщо не чути молитву про що-небудь тимчасове, а ось горе, якщо не стане Господь слухати нас, коли почнемо молитися Йому про відпущення гріхів наших. А не стане, якщо крик до Нього тих, які знехтувані нами, сильніший за наші молитви. Треба поспішити відвернути цю крайню біду за прикладом Закхея, якому за його мудрі рішення Господь сказав: “Нині настало спасіння дому цьому” (Лк. 19:9).
За богослужінням співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої) та молилися за владу, воїнство.