Іллінська громада села Великі Будища, Гадяцького району, Полтавської області Українська Православна Церква

Час будівництва першої дерев’яної церкви освяченої в ім’я пророка Іллі невідомий. Вірогідно, її було споруджено у другій  половині 17 століття коли село належало полковому обозному, згодом полковнику Гадяцького полку Михайлу Бороховичу.

Перша документальна згадка про церкву збереглася на сторінках Акафістника київського друку за 1737 рік : «въ лето оть воплощенія Бога Слова 1737 нояб. 21 я раб Божій Федор изь женою Евдокіею Дурицкихь, обиватель г. Лебедина полку Сумського, купил сію книгу, зовомую акафистникь, за отпущ. Гріховь своїх,  до храму пророка Іллї, вь с. Будища».

Проіснувала церква до 1776 року, коли «за ветхостию» була перебудована. Того ж року з дозволу київського митрополита Гавриїла (Миславського) було збудовано дзвіницю.

Новий храм мав два вівтарі – придільний було влаштовано в ім’я св. Миколая. Проіснувала церква до 1807 року, коли згоріла під час пожежі.   

Натомість почалося будівництво мурованої церкви, яке завершилось в 1812 році. У новому храмі вівтар в ім’я св. Миколая розмістили на хорах. У 1829 році  поряд із церквою збудували дерев’яну триярусну дзвіницю. А вже в 1899 року  споруду капітально відремонтували та  ліквідували  вівтар в ім’я св. Миколая.

В 1901 році  добудовано два мурованих притвори. На цей час в церкві зберігався антимінс,  виданий до храму в  1792 році  єпископом чернігівським Єрофієм, до відомства якого належала на той час церква.

У 1894 році в с. Великі Будища заснована церковно – парафіяльна школа, а в 1902 році для неї спорудили приміщення. З 1907 року останнім її завідувачем і законовчителем був священик Аркадій Савченко, який мав семінарську освіту і 20-річний досвід роботи в школах. Світські дисципліни викладала дворянка Неоніла Самуїлівна Голоскевич, яка закінчила Острозьку братську школу і мала 4-річний досвід учителювання. Крім обов’язкових дисциплін, вона викладала ще й факультативно — рукоділля. У 1916 році в школі навчалися 60 дівчаток. Серед православної більшості було дві учениці іудейського віросповідання.

     У 1895 році  Іллінська церква володіла 35 дес. ружної землі, діяла земська школа. 1901 році мала 35 дес. ружної землі, діяли земська та жіноча церковнопарафіяльна школи. 1902 році  мала 35,25 дес. ружної та 2 ділянки розміром 0,25 і 1,16 дес. церковної землі, мала церковну сторожку, діяли церковна бібліотека, церковнопарафіяльна школа, земське народне училище та церковнопарафіяльне попечительство.  На 1912 рік  мала 35 дес. ружної землі, діяла жіноча церковнопарафіяльна школа.

     У 1895 році службу відвідувало 2353 душі парафіян обох статей. В 1901 році церковна парафія нараховувала 458 дворів, розміщених як у самому селі, так і в тринадцяти навколишніх хуторах. В 1902 році  до парафії входили с. Великі Будища та хутори Ілляшенків, Сілінків, Підлісний. Омеличків, Дмитренків, Ковтунів, Даниленків, Соснівщина, Недільчин, Свистельників, Преображенський, Наливайків, Радьків  (На даний час це одне село); загальна кількість парафіян – 3621 душ обох статей, 1912- 4017 душ різних станів.

        У 1922 році релігійна громада пройшла державну реєстрацію як Українська Православна Парафія. Відновила свою діяльність у роки німецької окупації.

        10 листопада 1948 року була зареєстрована органами радянської влади за № 347. Для релігійних відправ використовували церковне приміщення. У 1957 році  релігійну громаду знято з реєстрації, а церкву закрито,  споруду розібрано.

          Із священників  що служили в  селі Великі Будища відомі такі:

• Іоанн Чижевський (кін. 18 ст.),  
• Петро Терпиловський (поч. 19 ст.),
• Андрій Петрович Терпиловський (пом. 1812),
• Никанор Павлович Данилевський (1895, 1902),
• Аркадій Олексійович Савченко (1912),
• Петро Тимофійович Соболєв (1945),
• Іоанн Васильович Луб’яний (19.07.1951 – 24.12.1952),
• Борис Леонідович Волошин (з 20.08.1953),
• Іван Юхимович Стецюк (з 20.03.1957),

із псаломщиків:

• Петро Петрович Дуброва (1895, 1902 – 1912),
• Василь Онисимович Ілляшевич (1895, 1902, 1912),

із церковних старост:

• козак Гнат Петрович Неділька (1902),
• козак Орентій Іванович Ілляшевич (1912).

                     Протоієрей Петро Соболєв похоронений з дружиною на місцевому кладовищі, могили збереглися.

     

(1874 р.н., м-ко Сенча Лохвицького пов. Полтавської губ., тепер с. Лохвицького р-ну Полтавської обл.) – священнослужитель.

Син протоієрея. Закінчив Полтавську духовну семінарію (1896). 01.10.1898 рукопокладений у священика Миколаївської церкви м-ка Сенча Лохвицького пов. і призначений настоятелем цього храму. 1907 переміщений до Іллінської церкви с. Великі Будища Гадяцького пов., де служив до закриття храму 1930. Митрофорний протоієрей. Після тривалої перерви у церковній службі 1942 призначений настоятелем Успенської церкви с. Рашівка Гадяцького р-ну. 23.04.1953 звільнений поза штат через хворобу та похилий вік. Нагороджений наперсним хрестом, прикрашеним дорогоцінним камінням (1928), митрою (1930). (Літ.: Архів ПЄУ УПЦ МП. – Послужной список заштатного протоиерея Савченко Аркадия Алексеевича.Ю. М. Гужва.) 

Також в с. Великі Будища Гадяцького району береглися дві могили     священника Аркадія Савченко      та його дружини, але за відсутності   написів на хрестах  важко   сказати хто з них в якій  спочиває.

           Священники нашого часу:

• Ієрей Валерій Ткаченко (2004-2006),
• ієрей Михаїл Потюк (2006),
• ієрей Василь Лило(2008),
• ієромонах Петро Бережний (2008).

       З 2008 року настоятель храму  протоієрей Роман Височанський .  

       У новітній час релігійна громада відновила свою діяльність як громада Української Православної Церкви  зареєстрована органами державної влади 10.02.1994  року за №37.

У 2004 році при настоятелі Ієрею Валерію Ткаченко хор налічував 6 чоловік. Знайдено фото.На ньому з права на ліво: 1-Бондар Наталія Юхимівна, 2-Пустовіт Ганна, 3- Єлена Ткаченко з сином Євгеном(м.Гадяч), 4. Сахно Ганна, 5-Василенко Галина, 6-Цілуйко Анастасія Андріївна.

       У 2007 році придбано будинок для священника.

         Для релігійних відправ використовується  молитовний будинок (приміщення, надане школою,  яке раніше збудували з розібраного храму).

У 2009 році приміщення розширено та  зроблено ремонт,  а у 2010 році стараннями настоятеля  ієрея Романа і на часткову пожертву Штереба Тараса  перекрито дах і встановлено 3 куполи з хрестами.

        У 2011 році  встановлено дерев’яний паркан і залізні ворота. Старанням сільського голови Тетяни Іванівни Іщенко посаджено молодий сад.

 

  

     Громада діє повноцінно, хоча і в невеликому числі регулярних прихожан. Храм має два  пристоли: перший  Пророка Божого Іллії, а другий  святих  мучениць  Віри, Надії і Любові та матері їх Софії (неосвячений).

 

Будівництво нового храму

22 квітня 2018 року було здійснено Чин освячення хреста  та закладку каменя під  майбутнє будівництво нового храму  в селі Великі Будища з  благословення  Його  Високопреосвященства Високопреосвященнійшого  Филипа митрополита Полтавського і Миргородського  на прохання настоятеля  Свято-Іллінського храму с. Великі Будища.

Закладення фундаменту і підготовка дерева для будівництва храму тривала 2 роки.

12 червня 2020 року на новозбудований храм в с. Великі Будища встановили куполи і благочинний Гадяцького округу протоієрей Ігорь Цебенко в співслужінні архімандрита Венидикта (Малети), протоієрея Романа Височанського та ієрея Віктора Жданова, з  благословення  Його  Високопреосвященства Високопреосвященнійшого  Филипа митрополита Полтавського і Миргородського, звершив «Чин молитвенный на поставление креста на верх крова новосозданныя церкве».

2 серпня 2020 року першу святкову Божественну літургію, після освячення новозбудованого Свято-Іллінського храму, звершив Високопреосвященніший митрополит Полтавський і Миргородський Филип успівслужінні секретаря Полтавської єпархії протоієрея Михаїла Волощука, прес-секретар Полтавської єпархії протоієрей Миколая Довганича, благочинного Гадяцького округу протоієрея Ігор Цебенко та духовенства благочиння: протоієрея Романа Височанського,протоієрея Василя Лило,  протоієрея Владимира Костенко, протоієрей Михаїл Орос, протоієрей Володимира Журавля, ієрея Віктора Жданова.

Благодійників, які внесли найбільшу лепту в будівництво храму святкового для нагородили орденами та грамотами, які вручив Високопреосвященніший митрополит Полтавський і Миргородський Филип:

• Мішур Роману Михайловичу – орден Святого великомученика Георгія Побідоносця,
• Березка В’ячеславу Анатолійовичу – орден Святителя Миколая Чудотворця,
• Іщенко Тетяні Іванівні – орден Святої великомучениці Єкатерини,
• Колодяжному Олександру Васильовичу-благословенну Архієрейську грамоту,
• Іващенко Галині Миколаївні-благословенну Архієрейську грамоту,
• Ляшко  Миколі Анатолійовичу- благословенну Архієрейську грамоту.