Седмиця 7 та 8 -ма по П’ятидесятниці
От мирска́го мяте́жа исше́д, отверже́нием же ми́ра ева́нгельски Христу́ после́довал еси́ и равноа́нгельное житие́ пожи́в, в ти́хое приста́нище Святы́я Горы́ Афо́на дости́гл еси́. Отону́дуже благослове́нием отце́в в го́ру Ки́ева прише́д, и та́мо трудолю́бно жизнь соверши́в, оте́чество твое́ просвети́л еси́, и мно́жеству мона́шествующих стезю́ веду́щую к Небе́сному Ца́рствию показа́в, Христу́ сия́ приве́л еси́: Его́же моли́, Анто́ние преподо́бне, да спасе́т ду́ши наша
Тропар
23 липня 2023 року Свята Церква вшановує пам’ять основоположника чернецтва Київської Русі преподобного Антонія Печерського.
Засновник Києво-Печерської Лаври святий Антоній народився на початку 983 р. в містечку Любеч на Чернігівщині в міщансько-селянській родині, яка відзначалася великою побожністю.
У Святому Хрещенні був названий Антипою. У молодому віці, почувши про чернече життя, Антипа викопав печеру неподалік від Любеча. Від розповідей місцевого священика — грека почув про подвижницьке життя на Афоні.
Згодом він вирушає святу гору Афон, де приймає чернецтво з ім’ям Антоній від старця Феоктиста, який був настоятелем Есфигменової обителі. Бачачи великий потяг юного ченця до усамітнення, йому було визначено місце у тісній печері на скелі над самим Єгейським морем. Старець навчав Антонія долати небезпеки чернечого життя.
Через певний час, за Божим Промислом, Антоній отримав благословення повернутись на Русь «щоб і тут бути на користь і підтримку багатьох». Преподобний Антоній прибув до Києва, але існуючі в місті невеликі приватні монастирі його не влаштовували, оскільки на Афоні він звик до іншого чернечого життя. Шукаючи місце для чернечих подвигів, він оселився за містом, недалеко від села Берестова, в печері, у якій перед тим подвизався священик цього села — Іларіон, вибраний в 1051 р. Київським Митрополитом.
У цій печері Преподобний Антоній за афонським прикладом проводив час у молитві, пості й праці. Слава про нього швидко розійшлась між людьми й незабаром біля нього зібралися ченці, що й стало початком заснування знаменитого Києво-Печерського монастиря.
Напередодні вечірнє богослужіння у Свято-Покровському храмі с. Плішивець звершив протоієрей Роман Височанський, а в святковий день Божественну Літургію . Після читання Євангелія про зцілення двох сліпих і одного біснуватого, настоятель виголосив проповідь.
За богослужіннями співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).
24 липня 2023 року Свята Церква вшановує пам’ять рівноапостольної Ольги, вел. кн. Російської, в святому Хрещені Єлени (969).
Селянська дочка, яка працювала перевізницею через річку Велику в рідному селі Вибути, під Псковом, потім дружина кн. Ігоря, по-зрадницькому убитого древлянами, , кн. Ольга, залишившись вдовою, всупереч язичницьким звичаєм, не вийшла вдруге заміж. Глибока мудрість в поєднанні з душевною чистотою, направляють її до Христа. Вона приймає від Патріарха Цареградськаго хрещення в ім’я св. Трійці і повертається в стольний град Київ духовно відроджена, з’єднавшись в хрещенні з Тим, Кого – як джерело світла і премудрості – не міг обійти її глибокий розум.
Ім’я кн. Ольги стає широко відомим в Європі того часу. Побачивши у Св. Трійці образ єдності в любові, кн. Ольга робить ряд місіонерських поїздок по своїх, на той час, неосяжних володіннях, поставивши на перехрестях доріг з каменю висічені святі хрести, щоб всякий русс, що тією дорогою проходить або проїжджає, звертався духом до Світла – Христа. Її рівноапостольним подвигом була розгромлена сила язичництва.
Онук блаж. кн. Ольги, равноап. кн. Володимир завершив те, чого початок поклала кн. Ольга.
Цього дня молебний спів з читанням акафісту настоятель протоієрей Роман Височанський відслужив у малому храмі Олександра Невського с. Плішивець.
За богослужіннями співав парафіяльний хор під керівництвом монахині Соломії (Дюкаревої).
Прииди́те, ве́рнии, песнь духо́вную возопие́м и просла́вим Христа́, И́же све́тло просла́вил есть честна́го Влади́мира, вели́каго кня́зя.
Канон
28 липня 2023 року Свята Церква прославляє свого угодника святого равноап. вел. кн. Володимира.
Князь Володимир народився в 963 році, був сином Святослава та древлянської княжни Малуші. Виховував Володимира Добриня, брат його матері, який був язичник.У нього було п’ять дружин і численні наложниці. На Київських горах він встановив ідолів, яким стали приносити людські жертви. Тоді загинули за Христа варяги Феодор і Іоанн. Обставини їх смерті справили на Володимира сильне враження, і він почав сумніватися в істинності язичницької віри.
На запрошення князя до Києва приходили проповідники з різних країн: посли від болгар-мусульман, які жили за Волгою, німці-латиняни, іудеї і греки. Князь розпитував про їхню віру, і кожен пропонував йому свою віру. Але найсильніше враження справив на нього православний грецький проповідник, який на закінчення своєї бесіди показав йому картину Страшного суду. За порадою бояр Володимир відправив десять мудрих мужів, щоб випробувати на місці, чия віра краща. Коли ці російські посли прибули до Константинополя, то пишність Софійського храму, та спів придворних співочих і урочистість патріаршої служби зачіпили їх до глибини душі: «Ми не знали, – говорили вони потім Володимиру, – на землі ми стояли чи на небі». А бояри тут же йому нагадали: «Якби віра грецька не була краща за інші віри,то не прийняла б її баба твоя Ольга – наймудріша з людей».
Володимир вирішив хреститися, але не хотів підпорядковувати Русь грекам. Тому незабаром після повернення послів Володимир пішов війною на греків і взяв Херсонес. Звідси він відправив послів до Константинополя до імператорів Василя і Костянтина з вимогою руки сестри їх, царівни Анни. А ті відповіли йому, що царівна може бути дружиною тільки християнина. Тоді Володимир оголосив, що бажає прийняти християнську віру. Але перш, ніж наречена прибула в Херсонес, Володимир був уражений сліпотою.
У такому стані, подібно до апостола Павла, він пізнав свою духовну неміч і приготувався до великого таїнства відродження. Царівна, яка прибула в Херсонес, порадила йому поспішити з Хрещенням. Володимир хрестився (988 м) і був названий Василієм. При виході з купелі він прозрів душевними і тілесними очима і в великій радості вигукнув: «Тепер я пізнав істинного Бога!»
Цього святкового дня Божественну Літургію протоієрей Роман Височанський звершив у Свято-Покровському храмі с. Плішивець .
Після читання Євангелія Ин. 10:1-9 (зач. 35 ) протоієрей Роман Височанський виголосив проповідь.
По закінченні Літургії привітав усіх зі святом, а тезоіменитому Володимиру подарував просфору, а хор проспівав многоліття.
Настоятель протоієрей Роман Височанський відслужив благодарственний молебний спів з акафістом до святого равноап. вел. кн. Володимира у Іллінському храмі с.Великі Будища та в Свято-Троїцькому храмі с.Книшівка.
Препросла́влен еси́, Христе́ Бо́же наш, свети́ла на земли́ отцы́ на́ша основа́вый и те́ми ко и́стинней ве́ре вся ны наста́вивый, Многоблагоутро́бне, сла́ва Тебе́.
тропар
30 липня 2023 року звершується пам’ять святих отців шести Вселенських Соборів.
Всі Собори проходили в перше тисячоліття. Перші два Вселенських Собори були присвячені вченню про Святу Трійцю: Отця і Сина, і Святого Духа.
А зі Другого по Шостий Вселенські Собори були Собори , на яких формулювалося вчення про Особу і дві природи Боголюдини Ісуса Христа. І останній Сьомий Вселенський Собор був Собором, присвяченим боротьбі з іконоборчою єрессю.
Епоха шести Вселенських соборів, що тривала понад три сотні років, була часом христологічних суперечок про Святу Трійцю, тому пам’ять святих отців шести Вселенських Соборів святкується як знамення того, що святителями Християнської Церкви були сформульовані і затверджені догмати християнського віровчення, була визначена богословська основа віровчення.
Напередодні вечірнє богослужіння звершив протоієрей Роман Височанський в Свято-Покровському храмі с. Плішивець, а в святковий день Божественну літургію. Після читання Євангелія виголосив проповідь.